За першою освітою та професією я-юрист. Довгі роки моє життя було збудовано строго та раціонально: чіткі рамки, розклади, відповідальність, рішення.

Подорожі на той час залишалися мрією-тихим внутрішнім простором, куди я подумки поверталася, коли хотілося світла, повітря та паузи.

Я поїхала туди, де море зустрічається з небом, де час тече інакше і натхнення перестає бути рідкісним гостем.
Так у моєму житті з'явився острів Корфу. Життя серед оливкових гаїв, маленьких бухт і м'яких відтінків моря поступово змінило моє сприйняття світу. Я почала помічати не події, а стани.

Одного разу, гуляючи по узбережжю, я побачила піщану лілію-ніжну білу квітку, що розквітає прямо в гарячому піску під палючим сонцем. Крихку і водночас напрочуд стійку.

Цей момент став для мене символом: навіть у складних умовах можна цвісти,
зберігаючи внутрішнє світло та тиху силу.

З тих пір подорожі для мене не біг за враженнями і не список обов'язкових точок. Це спосіб бути уважною до світу, до деталей, до себе.
Рух без поспіху, з повагою до місця і до того, як він розкривається з часом.