Морська

Про дихання, шлях і ясність

Це зошит, як ранок біля води. Коли вітер торкається скронь, а ти йдеш берегом — босоніж, у тиші, з відкритим серцем.
Ти не записуєш думки – ти їх вдихаєш. Сіль залишається на шкірі, а рядки народжуються на ходу, між вдихом та видихом.

Цей зошит про шлях. Про те, як можна бути собою, не питаючи дозволу. Вона легка, як шелест хвиль, і чесна, як сни після моря.