Кошик для збирання трав

«Предмет, який робить день повільнішим»

У кожного тут є кошик. Не для покупок. Не для пікніків. А для руху без поспіху.

У мене вона стара. З тростини. З ручкою, яка злегка шарудить. Я беру її не тоді, коли "треба", а коли хочеться бути наодинці з ритмом землі.

Я ходжу з нею до огорожі за шавлією. До дерева за лавром. У сад — за м'ятою, чебрецем, іноді просто за листям, яке “ще пахнуть”.

З кошиком неможливо бігти. Вона вимагає повільності. Руки в тебе зайняті, і ти раптом розумієш - все інше може почекати.

Коли я приходжу додому, кошик наповнюється повітрям . Запахами. Слідом сонця на листі.

У ній я приношу: - трави для чаю - квітки для настоянок - гілочки для гідролата - іноді просто - мандарин, знайдений біля дороги

Кошик став частиною ритуалу:

якщо ти береш її - значить, ти вибираєш бути повільнішим. Значить, ти не збираєш, ти збираєшся. Із думками. З тілом. З тишею.

Що я раджу класти в кошик влітку:

• верхівки чебрецю

• молоде листя лавра

• м'ята, зрізана вранці

• трохи розмарину

• сухі квітки безсмертника

• один плід - для балансу

Я не мою її часто. Вона зберігає запах. Вона не для декору. Вона – для життя, яке не вимагає швидкості.

Нехай і у вас буде такий кошик. І нехай він стане не частиною інтер'єру, а частиною того, що робить звичайний день - днем, який ви запам'ятаєте.