Піщана морська лілія

Іноді на Корфу диво з'являється не з обрію, а просто під ногами. Я помітила її не відразу - серед піску, сухих трав, слідів чайок. Квітка здавалася випадковою, як мазок на краю полотна. Але я зупинилася. І сіла.

Морська лілія. Біла, як сіль, тонка, мов шовк. Чи не садова. Чи не гордовита. А дика – справжня. Вона росте прямо на піску, без тіні, без води поряд. Лише сонце. Лише вітер. І піщинки, які обдувають її щодня. Вона не ламається. Вона живе. І – цвіте.

У Греції її називають "кринос tis amou" - лілія піску. Вона цвіте недовго: кінець літа, коли вже вигоріло, втомилося, стихло. Начебто острів вдихає останню білу ноту до осені. І дарує тобі її, якщо ти бачиш.

Я не зірвала її. Просто присіла поряд. Подивилася. Подякувала. І пішла далі — трохи тихіше, ніж раніше. Із думкою про те, що і в спекотному піску можна розцвісти. І про те, що краса не потребує місця. Лише часу.

📌 Спостереження: Піщану лілію можна зустріти на диких пляжах західного узбережжя Корфу – особливо у серпні. Вона вразлива. Її майже не лишилося. Тому краще просто бути поруч. І пам'ятати.