Корфу увійшов у моє життя тихо. Без обіцянок, без яскравих жестів, без бажання сподобатися. Він просто був у зелені, яка не вигоряє навіть під сонцем, у м'якому повітрі, у відчутті, що день може тривати стільки, скільки потрібно. Тут просто не тече — як дорога між пагорбами, як тінь від оливкового дерева, як море, яке завжди поруч, але ніколи не потребує уваги. На Корфу я вперше відчула, що подорож може бути не рухом, а присутністю. Що не потрібно шукати точку, заради якої ти