Корфу.

Корфу увійшов у моє життя тихо. Без обіцянок, без яскравих жестів, без бажання сподобатися. Він просто був у зелені, яка не вигоряє навіть під сонцем, у м'якому повітрі, у відчутті, що день може тривати стільки, скільки потрібно.

Тут просто не тече — як дорога між пагорбами, як тінь від оливкового дерева, як море, яке завжди поруч, але ніколи не потребує уваги.

На Корфу я вперше відчула, що подорож може бути не рухом, а присутністю. Що не потрібно шукати точку, заради якої ти приїхав.

Цей острів не вражає відразу. Він розкривається поступово — у звичці пити каву без поспіху, у коротких дорогах, які раптом стають важливішими за пункт призначення, в тиші, яка не лякає, а заспокоює.

Корфу – не про листівки. Він про стан, у якому зникає бажання щось доводити. Про життя, де можна бути не глядачем, а частиною – дня, світла, повітря, дороги.

Іноді я думаю, що саме тут я зрозуміла: будинок - це не місце, де ти народився, а місце, де тобі більше не треба тікати.

І якщо затриматися на Корфу трохи довше, він залишається всередині як відчуття правильного ритму, до якого хочеться повертатися.

Іноді такі місця хочеться проживати не на кілька днів, а глибше – я зібрала тут варіанти проживання на віллахКорфу та маршрути, які співзвучні до цього стану.

Готели Корфу

готели Корфу та приватні будинки