Це Корфу. Вигляд на стару фортецю. Я довго не могла назвати момент, коли Греція стала більше, ніж країною. Це сталося не відразу. Спершу вона була тлом — світло, море, лінії будинків. Потім — звичкою. А одного разу стала станом, який не закінчується, коли їдеш. У Греції все відбувається повільніше, але не ліниво. Тут час не тягнеться - він просто не поспішає. Дні не вимагають заповнення, а простору не потребують пояснення. Мене завжди вражало, як легко тут бути без плану. Сіс

Через якийсь час Корфу перестає бути островом. Він стає тлом — як світло за вікном, як звичний звук моря, як тінь, яка щодня лягає трохи інакше. Ти перестаєш помічати, що живеш «в гарному місці». Краса не зникає – вона просто перестає вимагати уваги. І саме тоді ти розумієш: ти тут не в гостях. Дні починають складатися з дрібниць. З ранкових доріг, які ти знаєш напам'ять. З магазинів, де тобі вже не посміхаються – бо ти своя. На Корфу життя не ділиться на будні та свята. Вона

Корфу увійшов у моє життя тихо. Без обіцянок, без яскравих жестів, без бажання сподобатися. Він просто був у зелені, яка не вигоряє навіть під сонцем, у м'якому повітрі, у відчутті, що день може тривати стільки, скільки потрібно. Тут просто не тече — як дорога між пагорбами, як тінь від оливкового дерева, як море, яке завжди поруч, але ніколи не потребує уваги. На Корфу я вперше відчула, що подорож може бути не рухом, а присутністю. Що не потрібно шукати точку, заради якої ти

Моє знайомство з Грецією почалося з Корфу - смарагдового острова, де море відбиває небо, а старі оливи зберігають пам'ять століть. Тоді я вперше зрозуміла, що Греція — не просто країна, а особливий стан душі: спокійний, теплий і надихаючий. З того часу я повертаюся знову і знову - на Кіклади, в Афіни, на Кріт і Пелопоннес - і щоразу Греція відкривається по-новому. Тут немає «неправильного» часу для подорожі - є тільки ваш ритм і ваше світло. Весна - час пробудження Квітень -