Оливкові дерева на Корфу для мене не пейзаж. Це почуття, до якого повертаються. Я бачила їх різними. Вранці — спокійними, майже прозорими, коли світло проходить крізь листя і не затримується. Вдень — щільними, зібраними, коли тінь під ними стає єдиним місцем тиші. В Агіос-Гордіос захід сонця приходить повільно. Він не падає, не обривається — він ніби розгортається в часі. Спочатку змінюється повітря. Потім — колір моря. Їхнє листя починає ловити світло. Сріблясте, тепле, живе