Лаванда у дворі та чашка, яку не хочеться допивати.

Історія одного ранку із запахом, який залишається

У моєму подвір'ї лаванда не росте — не живе .

Поруч із кам'яною стіною. Під вікном. У горщиках. У щілинах між плиткою. Там, де начебто нічого не повинно вирости, але пахне.

Запах лаванди тут - це не "заспокоює". Це зупиняє. Ти йдеш виносити чашку і раптом зупиняєшся. Тому що повітря змінилося.

Я сиджу за круглим столом. Іноді з блокнотом, частіше просто з чашкою. У ній – лавандова кава. Чи не солодкий. Чи не сиропний. Просто з відтінком кольору, що відчувається, а не бачиться.

Ця кава не бадьорить. Він дозволяє прокинутися. Тихо. Не вимагаючи "починати день".

☕ Рецепт лавандової кави (мій спосіб)

На 1 чашку:

• 1 ч. л. меленої кави

• 1/3 ч. л. сушеної лаванди

• 150 мл води

• за бажанням — трохи вершків або рослинного молока

Заварюю як турку чи френч-прес. Лаванду додаю разом із кавою. Наполягаю 3-4 хвилини, проціджую.

Можна додати краплю меду. Але я люблю пити без усього, щоб не перебивати головне.

Іноді ця кава стоїть довго. Охолоджується. І я не поспішаю його допити. Тому що з ним – не про смак. А про стан.

Лаванда не вимагає уваги. Вона просто пахне, коли ти готовий її відчути.