Пудра з рожевих пелюсток

Як зібрати аромат, який не зникає

Деякі аромати не пахнуть – вони згадуються. Ти проходиш повз квітучий кущ, і на секунду ніби залишається слід на зап'ясті.

Так пахне рожева пудра. Але не та, що з флакона, а та, яку ти зробила сама — із пелюсток, зібраних уранці, висушених у тіні, подрібнених у тиші.

Я роблю таку пудру з троянди дамаської чи садової чайної — тільки коли квіти пахнуть не яскраво, а глибоко. Коли вони не звуть, а лишаються.

Це не засіб. Це дотик. Я наношу її:

• на комір сорочки

• у згин ліктя

• на подушку

• іноді – просто залишаю у паперовому конверті між сторінками

Як я роблю пудру:

Тобі потрібно:

• Пелюстки троянди (свіжі, ароматні, без хімії)

• Трохи сухого кореня ірису (або порошку рису для текстури)

• Ступка або кавомолка

• Скляна або паперова банка

🔄 Спосіб:

1. Висуши пелюстки в тіні, не пересушуючи

2. Подрібни в пудру (краще ступкою, повільно)

3. Додай 5–10% порошку ірису або рисової пудри

4. Перемішай, залиш у закритій банку на 2–3 дні

5. Користуйся інтуїтивно – це не косметика, це жест

Іноді я дарую її. У крафтовому конверті, перев'язаному стрічкою. Без підпису. Бо кожен сам знаходить, що у ній чує.

Пудра з троянди це спосіб залишитися. Навіть коли тебе вже нема в кімнаті.