Ранок у селі Лаконес Корфу.

У селі Лаконес тиша не мовчить, вона живе. Тут стіни не фарбуються, а вигоряють. Півень співає, і ти розумієш: на острові день починається не за годинником, а за звуком.

Я сиджу біля стіни, де росте базилік у глиняному горщику. Переді мною чашка гіркої кави та вікно, в якому рухається тільки світло.

Старий проходить із вузлом хліба. Жінка поливає рослини з пляшки. Кішка стрибає на дах, не лунаючи ні звуку.

📖 Що я беру з собою з цього ранку:

• зошит з рядком: «Спокій — це відсутність звуку, це його форма»

• запах землі, коли її щойно полили

• терпкість кави без цукру

• бажання жити, коли ніхто не дивиться