Іноді день просто вимотує. Повертаєшся додому, знімаєш взуття і хочеться тільки одного: затишку. Щось увімкнути у фоновому режимі, укутатися у м'який плед та перекусити. І ось рука тягнеться за швидкими вуглеводами – крекери, пластівці, печиво. Але глибоко всередині хочеться іншого. Справжньої їжі, ситної, теплої, яка ніби каже: «Я тут. Все буде гаразд». Я не прихильник догм. Я просто люблю просту їжу, приготовлену із турботою. Не завжди є час на кулінарні подвиги — але навіт