Арменадес — село, в якому час дихає повільно

Сьогодні на Корфу був ясний, по-справжньому сонячний ранок. Таке, коли хочеться йти не до моря, а вглиб — у гори, на села, туди, де острів говорить тихіше. Я поїхала до Арменадеса — місця, яке давно було в моєму списку. І раптом виявилось — у серці.

Арменадес - крихітне село на північному заході Корфу. Тут немає кафе на головній площі, немає сувенірів, немає поспіху. Але є те, що залишається з тобою – відчуття, що ти увійшов у інший час . Або, можливо, на згадку.

Ми йшли вуличками. Камінь під ногами був теплий. Будинки — невисокі, з черепичним дахом та крученими поручнями. На одному балконі сушилися ковдри. З одного вікна пахло анісом. У селі — лише близько 50 мешканців. І лише 6 дітей. Але було відчуття, що сама земля тут живе як старша людина — спокійно, просто та гідно.

Про походження Арменадеса розповідають по-різному. Хтось каже: від вірменських біженців, переселених сюди у XVI столітті. Хтось — що село з'явилося раніше, у XIV столітті, і було пов'язане з іменами, що збереглися й сьогодні: Авлонітіс, Чандрінос, Рікос... Ці прізвища як коріння, як лінії на долоні острова.

Нам показали церкву святої Анастасії. Стара, зі стінами, що вбрали ладан і дощ. Усередині – фрески. Дуже старі. Майже зникаючі. Але тому — ще справжніші. Ми стояли в напівтемряві, і здавалося, що тут молитва, яка не звучить, а просто є.

Неподалік - Агіос Георгіос Пагон і Аріллас. Піщані, відкриті, просторі. Але після Арменадеса навіть море здається іншим — не тлом, а тишею.

📌 Запис у зошит: Арменадес – село без часу. Якщо одного разу ти будеш на Корфу і ти матимеш вільний ранок, не питай, що тут робити. Просто йди. Зупинися. Сядь на кам'яний щабель. Подивися, як виноград стосується стіни. Почуй, як звучить спокій.